| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Облікові політики – конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності. МСФЗ наводить облікові політики, які за висновком РМСБО, дають змогу скласти таку фінансову звітність, яка міститиме доречну та достовірну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. Такі політики не слід застосовувати, якщо вплив їх застосування є несуттєвим.
Товариство обирає та застосовує свої облікові політики послідовно для подібних операції, інших події або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Товариство не застосовувало зміни в облікових політиках, крім тих, які обумовлені набранням чинності новими МСФЗ та нормами чинного законодавства. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Товариство припиняє визнання фінансового активу за наявності однієї з наступних умов:
• спливає строк договірних прав на грошові потоки за фінансовим активом;
• Товариство передає фінансовий актив відповідно до МСФЗ 9.
Товариство припиняє визнання фінансового зобов’язання, виключаючи його повністю або частково зі свого звіту про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли таке зобов’язання погашається, тобто:
• зобов’язання, передбачене договором виконано або анульоване;
• сплив термін виконання зобов’язання. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти та їх еквіваленти
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках.
Еквівалентами грошових коштів визнаються високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається, як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення (депозити зі строком розміщення до 3х місяців).
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.
Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами. Первісна оцінка грошових коштів та їх еквівалентів здійснюється за справедливою вартістю. Справедлива вартість грошових коштів при первісному визнанні дорівнює їх номінальній вартості.
Подальша оцінка грошових коштів та еквівалентів грошових коштів, які представлені грошовими коштами на депозитних рахунках, здійснюється за амортизованою собівартістю. Грошові кошти в касі та на поточних рахунках в банку чи на депозитному рахунку «Овернайт» є фінансовими активами Товариства, які обліковуються із врахуванням їх високоліквідної природи, тобто Товариство не враховує вплив зміни грошей в часі, оскільки така інформація є не релевантною.
Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті та банківських металах здійснюється у функціональній валюті за офіційним курсом НБУ на дату оцінки.
У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду.
Товариство визнає банківські депозити зі строком погашення більше трьох місяців до 12 місяців з дати фінансової звітності, в разі, якщо дострокове погашення таких депозитів ймовірно призведе до значних фінансових втрат, в складі поточних фінансових інвестицій. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам за відсутність як забезпечення відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних.
Пенсійні зобов'язання
Відповідно до українського законодавства, Товариство утримує внески із заробітної плати працівників до Пенсійного фонду. Поточні внески розраховуються як процентні відрахування із поточних нарахувань заробітної платні, такі витрати відображаються у періоді, в якому були надані працівниками послуги, що надають їм право на одержання внесків, та зароблена відповідна заробітна платня. Товариство не має додаткових недержаних пенсійних програм з визначеними внесками, яка передбачає внески від роботодавця. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати – зменшення активів або збільшення зобов'язань, наслідком якого є зменшення власного капіталу, крім як унаслідок здійснення розподілу держателів вимог до власного капіталу.
Витрати визнаються за методом нарахування у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів.
Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.
Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу.
Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи.
Товариство визнає як витрати у момент їх виникнення
(a) загальні та адміністративні витрати (якщо ці витрати не є такими, що їх явно оплачує клієнт відповідно до договору; в цьому випадку суб’єкт господарювання оцінює ці витрати відповідно до пункту 97 МСФЗ 15);
(б) вартість праці або інших ресурсів для виконання договору, які не були відображені в ціні договору;
(в) витрати, що відносяться до задоволених зобов'язань щодо виконання (або частково задоволених зобов'язань щодо виконання) в договорі (тобто витрати, які відносяться до минулої діяльності); і
(г) витрати, щодо яких суб’єкт господарювання не може визначити, чи відносяться витрати до незадоволених зобов'язань щодо виконання, чи до задоволених зобов'язань щодо виконання (або частково задоволених зобов'язань щодо виконання). |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.
Фінансові активи і зобов’язання поділяються за терміном їх погашення на поточні і непоточні (довгострокові). До поточних належать фінансові активи і зобов’язаня строком погашення до 12 місяців, до непоточних (довгострокових) – строком погашення понад 12 місяців.
Товариство згідно затвердженої облікової політики визнає такі категорії фінансових активів залежно від бізнес-моделі, яка використовується для управління фінансовим активом:
• фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю, якщо фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків; і договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми.
• за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (капітал), якщо фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом одержання договірних грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових активів.
• фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку – всі інші активи, в т.ч. коли договір містить вбудовані похідні інструменти.
Активів, що оцiнюються за справедливою вартiстю через iнший сукупний дохiд, протягом звітного періоду Товариство не мало. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань:
• фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю;
• фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти.
Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:
• Керівництво Товариства сподівається погасити зобов’язання або зобов’язання підлягає погашенню протягом 12-ти місяців після звітного періоду;
• Керівництво Товариства не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше 12-ти місяців після звітного періоду.
Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.
Подальша оцінка поточних фінансових зобов’язань відбувається за амортизованою вартістю.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою погашення, тобто за сумою первісного рахунку - фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Рівень суттєвості для цілей оцінки зобов’язань встановлений на рівні 4% від суми зобов’язання. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Фінансова звітність представлена у національній валюті України – гривні, складена у тисячах гривень, округлених до цілих тисяч, крім випадків, якщо не зазначено інше. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Товариство оцінює станом на кожну звітну дату резерв під збитки за фінансовим інструментом у розмірі, що дорівнює:
- 12-місячним очікуваним кредитним збиткам у разі, якщо кредитний ризик на звітну дату не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання;
- очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії фінансового інструменту, якщо кредитний ризик за таким фінансовим інструментом значно зріс із моменту первісного визнання.
Очікувані кредитні збитки – це зважена за ймовірністю оцінка кредитних збитків (тобто теперішня вартість усіх недоотриманих сум грошових коштів за весь очікуваний строку дії фінансового інструмента).
Для фінансових активів кредитним збитком є теперішня вартість різниці між договірними грошовими потоками, належними до сплати на користь Товариства за договором; і грошовими потоками, які Товариство очікує одержати.
Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. При виконанні такої оцінки Товариство замість зміни суми очікуваних кредитних збитків використовує зміну ризику настання дефолту (невиконання зобов'язань) протягом очікуваного строку дії фінансового інструмента. Для виконання такої оцінки порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання.
Товариство може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату.
У випадку фінансового активу, що є кредитно-знеціненим станом на звітну дату, але не є придбаним або створеним кредитно-знеціненим фінансовим активом, Товариство оцінює очікувані кредитні збитки як різницю між валовою балансовою вартістю активу та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованою за первісною ефективною ставкою відсотка за фінансовим активом. Будь-яке коригування визнається в прибутку або збитку як прибуток або збиток від зменшення корисності.
Для оцінювання кредитних збитків за депозитами Товариство використовує диверсифікацію за строками розміщення депозитів, рейтингом банків за ступенем надійності, отриману з відкритих джерел, інформацію щодо банківської установи, опубліковану на сайті Національного банку України, рейтингових агентств, інформаційних порталів, зокрема інформацію розміщену рейтинговими агентствами, які внесене до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату балансу.
Податковим кодексом України встановлена ставка податку на прибуток підприємств у розмірі 25%.
Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою.
Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково.
Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу.
Товариство визнає поточні та відстрочені податки у капіталі, якщо податок належить до статей, які відображено безпосередньо у власному капіталі в тому самому чи в іншому періоді. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Нематеріальні активи первісно оцінюються за собівартостю, яка включає в себе вартість придбання і витрати пов’язані з доведенням нематеріальних активів до експлуатації. Якщо наступні витрати на нематеріальний актив необхідні для підтримки первинної оціненої ефективності активу, вони визнаються витратами періоду.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання визнаються в тому випадку, якщо не існує обмеження періоду, протягом якого актив генеруватиме надходження чистих грошових потоків.
Нематеріальні активи оцінюються за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності.
Строк корисного використання нематеріальних активів може бути або обмеженим або невизначеним.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не амортизуються. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Згідно затвердженої облікової політики облік оренди активів здійснюється за МСФЗ 16 та залежить від терміну та умов договору, того, чи передаються ризики та винагороди, пов’язані з володінням активу
Товариство у якості орендаря:
На дату початку оренди Товариство як орендар визнає актив з права користування та орендне зобов’язання. На дату початку оренди Товариство як орендар оцінює актив з права користування за собівартістю, яка складається з суми первісної оцінки орендного зобов’язання, будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди; будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди, окрім випадків, коли такі витрати здійснюються з метою виробництва запасів.
На дату початку оренди Товариство як орендар оцінює орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі дисконтуються, застосовуючи припустиму ставку відсотка в оренді, якщо вона передбачена договором оренди. Якщо не передбачена, застосовується ставка додаткових запозичень орендаря.
Товариство у якості орендодавця:
Якщо Товариство діє як орендодавець за договором, то на дату початку оренди Товариство визнає активи, утримувані за фінансовою орендою, у своєму звіті про фінансовий стан та подає їх як дебіторську заборгованість за сумою, що дорівнює чистій інвестиції в оренду. Подальша оцінка визнає фінансовий дохід протягом строку оренди на основі моделі, яка відображає сталу періодичну ставку прибутковості на чисті інвестиції орендодавця в оренду.
Політики щодо фінансової оренди не застосовуються до короткострокової оренди терміном до 1 року або якщо базовий актив за орендою є малоцінним. |
| Опис облікової політики щодо кредитів та дебіторської заборгованості |
Дебіторська заборгованість визнається як актив тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне право одержати грошові кошти.
Згідно затвердженої облікової політики первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки.
Дебіторська заборгованість залежно від строку її погашення на кожну балансову дату поділяється на:
• поточну (строком погашення до 12 місяців зі звітної дати, чи строком погашення більше 12 місяців, якщо є наміри погасити її протягом 12 місяців);
• довгострокову (строком погашення більше 12 місяців від звітної дати).
Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості відбувається за амортизованою собівартістю.
Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку-фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Рівень суттєвості для цілей дисконтування, встановлений у розмірі 4% від суми дебіторської заборгованості.
Торговельна дебіторська заборгованість за договорами з клієнтами від основної діяльності – діяльності з управління активами обліковується згідно МСФЗ 15 та при первісному визнанні оцінюється за ціною операції (згідно з визначенням, наведеним у МСФЗ 15), якщо торговельна дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування згідно з МСФЗ 15. Товариство застосовує практичний прийом згідно з пунктом 63 МСФЗ 15. |
| Опис облікової політики щодо заліку взаємних вимог фінансових інструментів |
Право згортання – це визначене контрактом або іншим чином юридичне право дебітора погашати чи інакше вилучати всю суму (або частину суми) до сплати кредиторові шляхом зарахування цієї суми до суми до отримання від кредитора. За незвичайних обставин дебітор може мати юридичне право зараховувати суму до отримання від третьої сторони до суми до сплати кредиторові за умови, що існує угода між трьома сторонами, в якій чітко встановлено право дебітора на згортання.
Товариство згортає дебіторську заборгованість та кредиторську заборгованість якщо:
• на сьогоднішній день має юридично забезпечене право на згортання визнаних сум;
• має намір погасити зобов’язання на нетто-основі або продати актив й одночасно погасити зобов’язання.
Дебіторська та кредиторська заборгованість за одним договором від одного контрагента відображається згорнуто в обліку, якщо умовами договору не передбачено іншого (облік за етапами, замовленнями тощо).
Фінансові активи та зобов'язання згортаються, якщо Товариство має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум і має намір або зробити взаємозалік, або реалізувати актив та виконати зобов'язання одночасно. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Товариство визнає матеріальний об’єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.
Первісно Товариство оцінює основні засоби за собівартістю.
У подальшому основні засоби оцінюються за їх первісною вартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Сума накопиченої амортизації на дату переоцінки виключається з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу.
Подальші витрати.
Товариство не визнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт, технічне обслуговування об’єкта. Ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу.
Амортизація основних засобів.
Амортизація основних засобів розраховується прямолінійним методом згідно із строками корисної експлуатації, зокрема: комп’ютерне обладнання – 3 роки; меблі та приладдя – 5 років; інструменти та прибори – 4 роки; інші основні засоби – 4 роки.
Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16.
Зменшення корисності основних засобів.
На кожну звітну дату Товариство оцінює наявність будь-яких ознак, що вказують на можливе знецінення активу. За наявності таких факторів розглядаються внутрішні і зовнішні ознаки знецінення. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Товариство сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Дохід - збільшення активів або зменшення зобов'язань, наслідком якого є зростання власного капіталу, крім як унаслідок здійснення внесків держателями вимог до власного капіталу.
Дохід визнається за методом нарахування у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов’язань.
Товариство визнає дохід від надання послуг, коли (або у міру того, як) воно задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяну послугу (тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.
У звітному періоді дохід Товариства від основної діяльності, управління активами, формувався щомісячно відповідно до чинного законодавства за результатами діяльності інституту спільного інвестування, активи якого знаходяться в управлінні Товариства.
Згідно прийнятої облікової політики Товариства дохід від продажу фінансових активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов:
• Товариство передає договірні права на одержання грошових потоків від такого фінансового активу;
• Товариство передало покупцеві ризики та переваги від володіння, пов’язані з фінансовим активів;
• за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами;
• суму доходу можна достовірно оцінити;
• ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;
• витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити.
Дивіденди визнаються доходом лише у разі, якщо:
• право Товариства на одержання виплат за дивідендами встановлено;
• є ймовірність, що економічні вигоди, пов’язані з дивідендами, надійдуть до Товариства;
• суму дивідендів можна достовірно оцінити. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти.
Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:
• Керівництво Товариства сподівається погасити зобов’язання або зобов’язання підлягає погашенню протягом 12-ти місяців після звітного періоду;
• Керівництво Товариства не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше 12-ти місяців після звітного періоду.
Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.
Подальша оцінка поточних фінансових зобов’язань відбувається за амортизованою вартістю.
Поточну кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою погашення, тобто за сумою первісного рахунку - фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. Рівень суттєвості для цілей оцінки зобов’язань встановлений на рівні 4% від суми зобов’язання. |